прядений
ПРЯДЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до прясти. * Образно. Не дігнати літ, як пташиних зграй; Не вернуть надій, хоч кладись-вмирай... Нитка прядена увірвалася (Граб., І, 1959, 343).
2. у знач. прикм. Зробл. з прядива. Ну, вморивсь я в очеретах, Так поїду у гаї. І на чистому закину Сіті прядені мої (Щог., Поезії, 1958, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прядений | прядена | прядене | прядені |
Родовий | пряденого | пряденої | пряденого | прядених |
Давальний | пряденому | пряденій | пряденому | пряденим |
Знахідний | прядений, пряденого | прядену | прядене | прядені, прядених |
Орудний | пряденим | пряденою | пряденим | пряденими |
Місцевий | на/у пряденому, пряденім | на/у пряденій | на/у пряденому, пряденім | на/у прядених |