псина
ПСИНА, и, ж., розм. 1. Те саме, що пес. Ну цить же, собако, цить!.. Ну, стій же спокійно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг... а тепер гайда. Куди ж ти, куди? Ха-ха! От дурна псина (Коцюб., II, 1955, 226); Худюча, довга, як драбина, псина заливалась дрібно та дзвінко (Збан., Ліс. красуня, 1955, 3).
2. Запах собаки, собачої шерсті. З-під лави йде важкий дух псини (Панч, В дорозі, 1959, 125); Настя поривчасто пригорнула її [вівчарку] і, беззвучно ридаючи, припала до вогкої кудлатої шерсті, що пахла псиною і полином (Тулуб, Людолови, І, 1957, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | псина | псини |
Родовий | псини | псин |
Давальний | псині | псинам |
Знахідний | псину | псини, псин |
Орудний | псиною | псинами |
Місцевий | на/у псині | на/у псинах |
Кличний | псино | псини |
псиний
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | псиний | псина | псине | псині |
Родовий | псиного | псиної | псиного | псиних |
Давальний | псиному | псиній | псиному | псиним |
Знахідний | псиний, псиного | псину | псине | псині, псиних |
Орудний | псиним | псиною | псиним | псиними |
Місцевий | на/у псиному, псинім | на/у псиній | на/у псиному, псинім | на/у псиних |