публіка
ПУБЛІКА, и, ж., збірн. 1. Люди, що перебувають де-небудь як глядачі, слухачі, відвідувачі. Просто суддів трохи далі посіла публіка: кілька панночок і паній, двоє-троє паничів, якийсь пан з газети, кілька міщан... (Гр., II, 1963, 307); Закінчився перший відділ концерту. Минув антракт. Публіка.. спішила зайняти місця (С. Ол., З книги життя, 1968, 29); [Флюгель:] Ми запрошуємо шановну публіку відвідати наш ресторан завтра (Собко, Життя.., 1950, 41); // Певні кола глядачів, читачів і т. ін. - Де є та публіка, що могла б читати і відчути мої поезії? (Фр., IV, 1950, 34); Шевченко вважав, що театр повинен бути громадською кафедрою, учителем публіки (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 165).
2. розм. Люди, народ, товариство. От перед нею неначе майнули якісь вулиці з розкішними палацами. На їх снує багато публіки, убраної, веселої (Н.-Лев., IV, 1956, 109); Приїжджих мало, багата публіка боїться війни (Коцюб., III, 1956, 414); По-святковому вбрана публіка поволі заповнювала бульвар (Донч., II, 1956, 85); // жарт., зневажл. Непевні, підозрілі люди. - З ними [босячнею] треба бути насторожі... То така публіка, що на ходу підметки рве... (Гончар, Таврія, 1952, 79).
ПУБЛІКА, и, діал. 1. ж. Ганьба, сором. [Дрейсігер:] У мене тут гості, а сі пройдисвіти сміють... лають мою жінку.. Коли б се так мусило бути у впорядкованій громаді, щоб такі бездоганні люди, як я і моя родина, мали терпіти таку публіку... то я... то я тоді мусив би пожалувати, що досі був іншої думки про звичайність і право (Л. Укр., IV, 1954, 236); - Жінка до мене: «Ти сякий, ти такий,.. ти лайдаку, ти пияку», ну - паплюжить. Публіка на все село (Март., Тв., 1954, 67); - Не ганьби, - каже [чоловік], - мою сиву голову, жінко... Що люди скажуть, подумай! Та ж то публіка на всю околицю... (Козл., Ю. Крук, 1950, 306).
Виставляти на публіку кого; Робити публіку з кого - ганьбити кого-небудь. - Чим я провинився, кого забив або запалив, щоби мене перед цілою громадою виставляли на публіку? (Фр., І, 1955, 148); На дорозі мене перейшла та й публіку з мене робить (Фр., І, 1955, 83).
@ На публіку сісти - стати до ганебного стовпа. Я піду серед села на публіку сісти (Сл. Гр.).
2. ч. і ж. Особа поганої поведінки. - Я казала, що Семен чоловік, А Семен публіка, ще й негіда (негідник] на весь світ! (Чуб., V, 1874, 338).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | публіка | публіки |
Родовий | публіки | публік |
Давальний | публіці | публікам |
Знахідний | публіку | публіки |
Орудний | публікою | публіками |
Місцевий | на/у публіці | на/у публіках |
Кличний | публіко | публіки |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | публіка | публіки |
Родовий | публіки | публік |
Давальний | публіці | публікам |
Знахідний | публіку | публіки |
Орудний | публікою | публіками |
Місцевий | на/у публіці | на/у публіках |
Кличний | публіко | публіки |