пудель
ПУДЕЛЬ, я, ч. Порода кімнатних собак з довгою кучерявою шерстю; собака цієї породи. Засідатель.. у одній руці держав пенькову люльку, здоровенну, як кварта, а у другій дубельтівку; у ногах вертівся пудель і гавкав на сільських собак (Стор., І, 1957, 154); Біля ніг його вовтузився пудель, що, треба думати, під час вистав служив мартишці за баского коня (Ільч., Серце жде, 1939, 91).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пудель | пуделі |
Родовий | пуделя | пуделів |
Давальний | пуделеві, пуделю | пуделям |
Знахідний | пуделя | пуделів |
Орудний | пуделем | пуделями |
Місцевий | на/у пуделі | на/у пуделях |
Кличний | пуделю | пуделі |