пудовий
ПУДОВИЙ, а, е, заст. Який важить один пуд. Рушив [Яшко] помалу, мов на ноги гирі хто пудові почіпляв (Головко, І, 1957, 172); - Кулаки в нього - наче корчі. Німчик однією рукою перекидає через хату пудову гирю (Мушк., Чорний хліб, 1960, 158); // Дуже важкий. Переверніть пудові журнали та пошукайте, чи нема там чого-небудь такого, як С [вяченая ] в [ода ] [назва твору] - і не турбуйтесь, бо, їй-богу, не найдете (Шевч., І, 1951, 376); Щука справді була пудова (Тулуб, Людолови, І, 1957, 459); Мовчки розмахнувся Василь своїм пудовим кулаком. Морика навіть не зойкнув (Кулик, Записки консула, 1958, 237).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пудовий | пудова | пудове | пудові |
Родовий | пудового | пудової | пудового | пудових |
Давальний | пудовому | пудовій | пудовому | пудовим |
Знахідний | пудовий, пудового | пудову | пудове | пудові, пудових |
Орудний | пудовим | пудовою | пудовим | пудовими |
Місцевий | на/у пудовому, пудовім | на/у пудовій | на/у пудовому, пудовім | на/у пудових |