пустинник
ПУСТИННИК, а, ч., заст. Пустельник. - Бачив я раз, як Кирило Тур, молячись серед ночі богу, обливавсь гарячими сльозами, і нехай би пустинник зніс таку молитву до бога, як сей гульвіса! (П. Куліш, Вибр., 1969, 93); Полилася протягла дивовижна мелодія, сповнена тоскною одноманітністю пустинь і містичним екстазом пустинників (Тулуб, Людолови, II, 1957, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пустинник | пустинники |
Родовий | пустинника | пустинників |
Давальний | пустинникові, пустиннику | пустинникам |
Знахідний | пустинника | пустинників |
Орудний | пустинником | пустинниками |
Місцевий | на/у пустиннику, пустинникові | на/у пустинниках |
Кличний | пустиннику | пустинники |