пустирник
ПУСТИРНИК, -а, ч. Багаторічна трав’яниста рослина з родини губоцвітих; трава містить ефірне масло, сапоніни, глікозиди, гіркі і дубильні речовини, вітамін С, алкалоїди, холін та ін.; в народній медицині застосовувався відвіку як заспокійливий і серцевий засіб; крім того, пустирник застосовують при серцебитті, задишці, водянці, шлункових спазмах, іпохондрії, шлунково-кишкових захворюваннях, катарі легенів, при нервових потрясіннях, переляку, кашлі, а відвар кореня – при маткових кровотечах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пустирник | пустирники |
Родовий | пустирника | пустирників |
Давальний | пустирникові, пустирнику | пустирникам |
Знахідний | пустирник | пустирники |
Орудний | пустирником | пустирниками |
Місцевий | на/у пустирнику | на/у пустирниках |
Кличний | пустирнику | пустирники |