пущеник
ПУЩЕНИК, -а, ч., заст. 1. Той, хто отримав свободу з кріпосного стану. 2. У Московській державі - особа, яка отримала звільнення від рабства, але зберігала залежність від пана; знаходилася під патронатом церкви.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пущеник | пущеники |
Родовий | пущеника | пущеників |
Давальний | пущеникові, пущенику | пущеникам |
Знахідний | пущеника | пущеників |
Орудний | пущеником | пущениками |
Місцевий | на/у пущенику, пущеникові | на/у пущениках |
Кличний | пущенику | пущеники |