півкільце
ПІВКІЛЬЦЕ, я, с. 1. Половина кільця.
2. у знач. присл. півкільцем, півкільцями. У вигляді півкільця, півкілець. На околиці міста, охоплюючи його півкільцем з флангів, били в небо вогнем, димом і гарячим газом металургійні і хімічні заводи (Собко, Справа.., 1959, 4); Впираючись в уступ, стружка обламується .. півкільцями і вилітає із заокруглення [різця] (Різальні інстр.., 1959, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | півкільце | півкільця |
Родовий | півкільця | півкілець |
Давальний | півкільцю | півкільцям |
Знахідний | півкільце | півкільця |
Орудний | півкільцем | півкільцями |
Місцевий | на/у півкільці | на/у півкільцях |
Кличний | півкільце | півкільця |