підморгувати
ПІДМОРГУВАТИ, ую, уєш, недок., кому, до кого і без додатка. 1. Моргати час від часу або кому-небудь, звичайно звертаючи чию-небудь увагу, натякаючи на когось, щось або кепкуючи над кимсь, чимсь. Дівчата були дуже поважні, а парубок здавався гордим від тої постави з піднятими на дівочі плечі руками, усміхався, як переможець, та підморгував товаришам (Л. Укр., III, 1952, 670); Вихор хитрувато підморгує до шофера (Кучер, Чорноморці, 1956, 438); Орися знала, що поранений боєць лежить на лаві, і їй захотілося глянути на нього, але вона не наважувалася, бо їй здавалося, що в нього жахливо понівечене лице і заюшене кров'ю око не до діла підморгує (Тют., Вир, 1964, 380).
2. перен., розм. Те саме, що блимати 1. Колесо прядки легенько гуділо, весело підморгував каганець (Донч., III, 1956, 93).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підморгую | підморгуємо |
2 особа | підморгуєш | підморгуєте |
3 особа | підморгує | підморгують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підморгуватиму | підморгуватимемо |
2 особа | підморгуватимеш | підморгуватимете |
3 особа | підморгуватиме | підморгуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | підморгував | підморгували |
Жіночий рід | підморгувала | |
Середній рід | підморгувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підморгуймо | |
2 особа | підморгуй | підморгуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | підморгуючи | |
Минулий час | підморгувавши |