підмурований
ПІДМУРОВАНИЙ, а, е, буд. Дієпр. пас. мин. ч. до підмурувати. Дім той був високо підмурований (Коб., III, 1956, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підмурований | підмурована | підмуроване | підмуровані |
Родовий | підмурованого | підмурованої | підмурованого | підмурованих |
Давальний | підмурованому | підмурованій | підмурованому | підмурованим |
Знахідний | підмурований, підмурованого | підмуровану | підмуроване | підмуровані, підмурованих |
Орудний | підмурованим | підмурованою | підмурованим | підмурованими |
Місцевий | на/у підмурованому, підмурованім | на/у підмурованій | на/у підмурованому, підмурованім | на/у підмурованих |