піднебіння
ПІДНЕБІННЯ, я, с. Верхня стінка ротової порожнини у людей і хребетних тварин, яка поділяється на передню тверду й задню м'яку частини і має склепінчасту форму. Холодний терпкий сік [грушки] освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінинки (Стельмах, II, 1962, 39); - Подивився їм [псам] в роти, а в одного піднебіння все чорне. Такі й вовків не бояться (Панч, В дорозі, 1959, 183); При розгляданні ротової порожнини треба показати на таблиці її верхню стінку, утворену твердим і м'яким піднебінням (Метод. викл. анат., 1955, 127).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | піднебіння | піднебіння |
Родовий | піднебіння | піднебінь |
Давальний | піднебінню | піднебінням |
Знахідний | піднебіння | піднебіння |
Орудний | піднебінням | піднебіннями |
Місцевий | на/у піднебінні | на/у піднебіннях |
Кличний | піднебіння | піднебіння |