підновлення
ПІДНОВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. підновити, підновляти і підновитися, підновлятися. Церковнослов'янські форми з'явилися почасти внаслідок підновлення первісного тексту «Слова» пізнішими переписувачами (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 37).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підновлення | підновлення |
Родовий | підновлення | підновлень |
Давальний | підновленню | підновленням |
Знахідний | підновлення | підновлення |
Орудний | підновленням | підновленнями |
Місцевий | на/у підновленні | на/у підновленнях |
Кличний | підновлення | підновлення |