підпал
ПІДПАЛ, у, ч. 1. Дія за знач. підпалювати, підпалити 1, 2. Так, в кожній хаті чогось чекають, готові, як сухий трусок, що жде підпалу (Коцюб., II, 1955, 74); Микола розповів, що чув від Івана Думи.. про страйки робітників, про заворушення в селах, підпали поміщицьких маєтків (Гжицький, У світ.., 1960, 156); * Образно. Через кілька днів наполохані бюргери допомогли папістській зграї засісти на міністерських кріслах і звідти вже готувати підпал світу (Рад. Укр., 9.ІІІ 1946, 3).
2. діал., перен. Запал (у 1 знач.). - Тепер народ в них [воїнах] має жертви взір І ненастанний до посвят підпал (Фр., XII, 1953, 363).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підпал | підпали |
Родовий | підпалу | підпалів |
Давальний | підпалові, підпалу | підпалам |
Знахідний | підпал | підпали |
Орудний | підпалом | підпалами |
Місцевий | на/у підпалі | на/у підпалах |
Кличний | підпале | підпали |