піскуватий
ПІСКУВАТИЙ, а, е. Який містить у собі пісок. Корчма була збудована з сірого піскуватого каменя (Н.-Лев., II, 1956, 217); Пахне тополя,.. пахне цвіт абрикоса, яблуні, вишні, пахне сама земля - чорна, глиниста, піскувата - кожна скиба на свій аромат (Смолич, Мир.., 1958, 77); // У грунті якого є певний домішок піску. В глибині сцени річка з пологим піскуватим берегом (Л. Укр., II, 1951, 45); Старовинне село в долині мальовниче огортала степова річечка з прозорою водою й піскуватим дном (Ле, В снопі.., 1960, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | піскуватий | піскувата | піскувате | піскуваті |
Родовий | піскуватого | піскуватої | піскуватого | піскуватих |
Давальний | піскуватому | піскуватій | піскуватому | піскуватим |
Знахідний | піскуватий, піскуватого | піскувату | піскувате | піскуваті, піскуватих |
Орудний | піскуватим | піскуватою | піскуватим | піскуватими |
Місцевий | на/у піскуватому, піскуватім | на/у піскуватій | на/у піскуватому, піскуватім | на/у піскуватих |