пітний
ПІТНИЙ, а, е. 1. Укритий потом; спітнілий. Пахло.. брудними й пітними ногами в драних панчішках... (Головко, І, 1957, 56); Ще раз ударив грім, іще раз насторожено запряли вухами пітні коні (Стельмах, II, 1962, 267); // Просякнутий потом. Ніяковість палила Анатолієві щоки. М'яв у кишені пітну двадцятьп'ятку, не знаючи, як віддати її (Мушк., Серце.., 1962, 279).
2. Вкритий краплями осілої пари; запітнілий. Пітні шибки; // Вологий, сирий (про землю). Коли він вийшов у сад і глибоко вдихнув солодко теплі пахощі пітної землі, його розчулення відразу зникло (Горький, Діло Артам., перекл. Варкентін, 1950, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пітний | пітна | пітне | пітні |
Родовий | пітного | пітної | пітного | пітних |
Давальний | пітному | пітній | пітному | пітним |
Знахідний | пітний, пітного | пітну | пітне | пітні, пітних |
Орудний | пітним | пітною | пітним | пітними |
Місцевий | на/у пітному, пітнім | на/у пітній | на/у пітному, пітнім | на/у пітних |