піхотний
ПІХОТНИЙ, а, е. Прикм. до піхота. - Призначили мене в піхотний полк сандружинницею (Панч, В дорозі, 1959, 142); Увійшовши в село, перші піхотні частини, крім води, нічого для себе не вимагали (Вільде, Сестри.., 1958, 17); Полк був піхотний, але вже не пішохідний (Смолич, V, 1959, 654); Вилетіла богунська батарея на сільську площу і, швидко поставивши гармати, відкрила вогонь. Піхотні лави зайняли двори (Довж., І, 1958, 153); // у знач. ім. піхотний, ного, ч. Людина, яка діє пішки, у складі піхоти. Зібрав [Турн] і кінних, і піхотних І всіх для битви шиковав [шикував] (Котл., І, 1952, 214); Всі вони не раз чули від нього, як на війні за одним піхотним гналася кістлява смертуха (Юхвід, Оля, 1959, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | піхотний | піхотна | піхотне | піхотні |
Родовий | піхотного | піхотної | піхотного | піхотних |
Давальний | піхотному | піхотній | піхотному | піхотним |
Знахідний | піхотний, піхотного | піхотну | піхотне | піхотні, піхотних |
Орудний | піхотним | піхотною | піхотним | піхотними |
Місцевий | на/у піхотному, піхотнім | на/у піхотній | на/у піхотному, піхотнім | на/у піхотних |