раб
РАБ, а, ч. 1. У рабовласницькому суспільстві - представник експлуатованого класу, людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала у повній власності свого володаря - рабовласника. Раби були першим в історії пригнобленим класом. Вони не мали власності, були позбавлені всіх прав і належали своїм панам-рабовласникам, на яких змушені були працювати (Іст. стар. світу, 1957, 18); [Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Л. Укр., II, 1951, 240); Величезний старовинний вал, зведений в сиву давнину руками рабів,.. зараз весь був начинений бетоном та сталлю (Гончар, II, 1959, 388); * У порівн. Я працював, як раб (Фр., XIII, 1954, 410); // Селянин-кріпак або слуга кріпосника. Пригадались йому батько, мати, сумні розмови про панщину, про різки, про те, як на собак людей міняють, в карти програють... Раніш ці розмови не дуже вражали хлопця.. Тепер лягли вони на нього всією страшною своєю вагою. Раб... невільник, довічний попихач (Вас., II, 1959, 387); // Людина, яка потрапила в економічну, політичну залежність від кого-небудь, втратила свої права, свободу дій, зробившись підлеглою, підневільною. - Ух, і вовк той Судислав. Закрутив мене своїми гривнями, і не бачити мені світу.. І вчора, і сьогодні у нього [на полі], і завтра, а дома коли? Каже мені жінка, став ти, Людомире, рабом (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 13); Поступово з жартівливих розмов знову зійшли [заробітчани] на Таврію, на умови найму та життя строкових рабів (Гончар, Таврія, 1952, 91); Хотіли нас фріци рабами зробить - та нам їхні орди вдалось пощербить (Тич., II, 1957, 139).
Раб ваш (твій, вашої милості, твоєї милості і т. ін. ) - формула самоприниження при звертанні слуги, кріпака до свого господаря.
2. перен. Той, хто сліпо виконує волю вищестоящої особи, осіб, плазує перед ними. [Муза:] Не я тобі [поетові] служу, а ти мій раб, ще й вірний (Л. Укр., І, 1951, 300); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (Коцюб., III, 1956, 154); * У порівн. Чи вартий - де вже там визнання, А бути згаданим хоча б, - Хто в дні всесвітнього змагання Слугує долару, як раб? (Рильський, III, 1961, 217).
3. перен. Той, хто повністю підпорядковує чому-небудь свою волю, вчинки і т. ін. - Ох, який ти злий! Ти пригноблюєш ближніх! - Я слугую дальнім. - Ти раб своїх пристрастей і помилок! (Довж., І, 1958, 417); Кожна жила в твоєму тілі розуміла ту пісню, і весь ти став рабом її (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 7).
@ Раб божий: а) (рел. ) християнин. - Візьміть, божі старці, - кажу я, - хоч пляшки та пом'яніть рабів божих: Петра, й Грегора, й Олену, й Наталію (Н.-Лев., III, 1956, 259); б) (жарт. ) чоловік взагалі. Одного разу і мене - раба божого командир у курінь свій закликав (Баш, На землі.., 1957, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | раб | раби |
Родовий | раба | рабів |
Давальний | рабові, рабу | рабам |
Знахідний | раба | рабів |
Орудний | рабом | рабами |
Місцевий | на/у рабі, рабові | на/у рабах |
Кличний | рабе | раби |
раба
РАБА, и, ж. 1. У рабовласницькому суспільстві - представниця експлуатованого класу, людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала у повній власності свого володаря - рабовласника. // Людина, яка потрапила в економічну, політичну залежність від кого-небудь, втратила свої права, свободу дій, зробившись підлеглою, підневільною. Не смійсь рабі, - буде й тобі (Номис, 1874, № 12688); - Слухайте мене, всі республіки, моїм голосом Україна гукає, - згину, а фашистові не покорюся, згину я, а рабою не буду, рятуйте, брати! (Ю. Янов., І, 1954, 81).
Раба ваша (твоя, вашої милості, твоєї милості і т. ін. ) - формула самоприниження при звертанні служниці, кріпачки до свого господаря.
2. перен. Та, хто сліпо виконує волю вищестоящої особи, осіб, плазує перед ними.
3. перен. Та, хто повністю підпорядковує чому-небудь свою волю, свої вчинки і т. ін.
@ Раба божа: а) (рел.) християнка. По-підземному гугнявив слизький голос: - Вихрещується раба божа Ольга... Во ім'я отця... амінь! (Кач., II, 1958, 13); б) жінка взагалі. У Мар'яна Поляруша отець Вікентій з співчуттям запитав, де він тепер живе, що думає робити, згадав добрим словом рабу божу Фросину та й відпустив чоловіка (Стельмах, І, 1962, 190).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | раба | раби |
Родовий | раби | раб |
Давальний | рабі | рабам |
Знахідний | рабу | раб |
Орудний | рабою | рабами |
Місцевий | на/у рабі | на/у рабах |
Кличний | рабо | раби |