радісінький
РАДІСІНЬКИЙ, а, е, розм. 1. Дуже радий, сповнений великої радості з приводу чого-небудь. І радісінька додому Ярина верталась (Шевч., І, 1951, 284); Мати радісінька, мов родині якій, аж зачервонілась стара (Вас., Вибр., 1954, 46).
2. з інфін. Який виражає готовність, бажання, згоду що-небудь зробити. - Ні, братику, не піду і тебе не пущу; бо й я радісінький твого вареника хоч покуштувати (Кв.-Осн., II, 1956, 114).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | радісінький | радісінька | радісіньке | радісінькі |
Родовий | радісінького | радісінької | радісінького | радісіньких |
Давальний | радісінькому | радісінькій | радісінькому | радісіньким |
Знахідний | радісінький, радісінького | радісіньку | радісіньке | радісінькі, радісіньких |
Орудний | радісіньким | радісінькою | радісіньким | радісінькими |
Місцевий | на/у радісінькому, радісінькім | на/у радісінькій | на/у радісінькому, радісінькім | на/у радісіньких |