раритет
РАРИТЕТ, у, ч., книжн. 1. Цінна рідкісна річ. А все-таки було б дуже добре, думаю, коли б Спілка видала хоч «Хіба ревуть воли» - цю найкращу й найбільшу роботу Мирного, що стала тепер раритетом (Коцюб., III, 1956, 215).
2. Рідковживане слово. Різні лексикологи.. призбирували і вводили в практику найрізноманітніші лексичні раритети, вишукані іноді в найвіддаленіших одна від одної говірках (Пит. походж. укр. мови, 1956, 151).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | раритет | раритети |
Родовий | раритету | раритетів |
Давальний | раритетові, раритету | раритетам |
Знахідний | раритет | раритети |
Орудний | раритетом | раритетами |
Місцевий | на/у раритеті | на/у раритетах |
Кличний | раритете | раритети |