ратай
РАТАЙ, ратая, ч., нар.-поет., заст. Плугатар, орач. Звільнялося місто за містом, село за селом, виходив на поля ратай, ставав до праці на заводі робітник (Скл., Орл. крила, 1948, 72); Восени, мабуть, весело проходив по цих роздолах ратай із ралом, потім сіяч із козубом, а після Петра і Павла дзвеніли дружно серпи та коси й бриніла пісня до ясного неба... (Смолич, Мир.., 1958, 155); Зламати крила яструба - навік! Розсікти навпіл голову криваву! Устав з мечем ратай і робітник За нашу долю і за нашу славу! (Рильський, II, 1960, 183); Мов теплу зливу у маю, Степи зустріли ждану волю... Було нелегко ратаю Іти по спаленому полю (Нагн., Вибр., 1957, 250).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ратай | ратаї |
Родовий | ратая | ратаїв |
Давальний | ратаєві, ратаю | ратаям |
Знахідний | ратая | ратаїв |
Орудний | ратаєм | ратаями |
Місцевий | на/у ратаї | на/у ратаях |
Кличний | ратаю | ратаї |