ратний
РАТНИЙ, а, е. 1. заст. Стос. до раті; // Признач. для раті. - Ратного чиншу брати з вас не стану. А тільки все залізо давать на військову поправу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 364).
Ратні люди - ратники, воїни. Спроби польських панів і Юрія Хмельницького захопити Київ не мали успіху: його захищав сильний гарнізон російських ратних людей і козаків (Іст. УРСР, І, 1953, 280).
2. уроч. Бойовий, воєнний. Людство ніколи не забуде великого ратного і трудового подвигу радянського народу і його Збройних Сил у Вітчизняній війні - війні проти фашизму (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 28); Помножим славу ратних армій У мирних подвигах труда! (Нех., Дивлюсь.., 1949, 5); На ратний клич у грізний час взялись за зброю ми (Гонч., Вибр., 1959, 327); // На якому відбувається бій, битва. На полі ратному бив він ворогів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 22); // Стос. до війни (про час). - Час ратний, хто знає, чи пощастить вам ще тут побувати (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 125).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ратний | ратна | ратне | ратні |
Родовий | ратного | ратної | ратного | ратних |
Давальний | ратному | ратній | ратному | ратним |
Знахідний | ратний, ратного | ратну | ратне | ратні, ратних |
Орудний | ратним | ратною | ратним | ратними |
Місцевий | на/у ратному, ратнім | на/у ратній | на/у ратному, ратнім | на/у ратних |