ревнитель
РЕВНИТЕЛЬ, я, ч ., книжн. Щирий, завзятий прихильник кого-, чого-небудь. Ревнителі церкви несуть образи, гаптовані сріблом-злотом, бісером чудової оздоби (Довж., І, 1958, 43); Порівняно рідко поет [Т. Шевченко] вдається до згрубілих слів. Як правило, він їх використовує в описах свого нужденного солдатського життя та в згадках про ревнителів існуючого ладу (Мовозн., XVII, 1962, 74); Ревнителі класичних традицій у живопису з презирством поставились до картин Федотова, як написаних у народному дусі (Іст. СРСР, II, 1957, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ревнитель | ревнителі |
Родовий | ревнителя | ревнителів |
Давальний | ревнителеві, ревнителю | ревнителям |
Знахідний | ревнителя | ревнителів |
Орудний | ревнителем | ревнителями |
Місцевий | на/у ревнителі | на/у ревнителях |
Кличний | ревнителю | ревнителі |