ревнути
РЕВНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Однокр. до ревіти, ревти. 1. Ревнули воли У новім ярмі. Поховали чумаченька В чужій стороні (Укр... лір. пісні, 1958, 533); - По домівках! По аулах! - ревнули сотні молодих голосів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 451); - Хто ти така? - ревнув на все горло Забіяка на Горпину (Мирний, І, 1954, 265); Хор ревнув басами, мов у труби мідні: - Князю молодому слава! (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 26); Музика [у кафе] знову ревнула «Валенсію», і її веселі звуки линули у наш куток (Досв., Вибр., 1959, 401); Босфор аж затрясся, бо зроду не чув Козацького плачу; застогнав широкий І шкурою, сірий бугай, стрепенув, І хвилю, ревучи, далеко-далеко У синєє море на ребрах послав. І море ревнуло Босфорову мову, У Лиман погнало (Шевч., І, 1963, 197); Дмитро енергійно розвернув літака. Здригнули стрілки приладів, потужно ревнули мотори (Хор., Незакінч. політ, 1960, 8); Тяжко ревнули широкими горлами чавунні гармати. Димом затягло все поле (Довж., І, 1958, 259); Ревнув гудок.. І паровоз, обліплений солдатами, рушив (Головко, II, 1957, 459); // безос. Ще не встигли віддихатись [бійці], як просто перед ними, за смужкою води здригнувся туман, затріщали шелюги і безладно, люто ревнуло: - Слава!!! (Гончар, II, 1959, 250).
2. Дуже голосно заплакати, заридати. Несказанний жаль огорнув його в тій хвилі.. Був би ревнув уголос... (Коб., II, 1956, 86).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ревну | ревнемо |
2 особа | ревнеш | ревнете |
3 особа | ревне | ревнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ревнув | ревнули |
Жіночий рід | ревнула | |
Середній рід | ревнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ревнімо | |
2 особа | ревни | ревніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ревнувши |