реквізований
РЕКВІЗОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до реквізувати. Стіл, за яким сидів Гнат, був реквізований у попа (Тют., Вир, 1964, 64); // у знач. прикм. Як у далекі татарські часи, гасають по селу верхівці [врангелівці] з оберемками реквізованих кожухів та сирових полотен у сідлах (Гончар, II, 1959, 276).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | реквізований | реквізована | реквізоване | реквізовані |
Родовий | реквізованого | реквізованої | реквізованого | реквізованих |
Давальний | реквізованому | реквізованій | реквізованому | реквізованим |
Знахідний | реквізований, реквізованого | реквізовану | реквізоване | реквізовані, реквізованих |
Орудний | реквізованим | реквізованою | реквізованим | реквізованими |
Місцевий | на/у реквізованому, реквізованім | на/у реквізованій | на/у реквізованому, реквізованім | на/у реквізованих |