реквієм
РЕКВІЄМ, у, ч . 1. Католицьке богослужіння над померлим. Над мертвими відправив реквієм ксьондз, що їхав верхи позаду війська і весь час, поки копали могилу, дуже нетерпеливився (Гжицький, Опришки, 1962, 191); * У порівн. В тиху даль В червоних зорях огняних Мільйонодужий ревний жаль Пливе, як реквієм, по них [бійцях], - З сердець батьків і матерів, З душі дітей рида (Мал., Звенигора, 1959, 317); Весь вірш [І. Франка з циклу «На старі теми»] звучить скорбним реквіємом тисячам тисяч руських жінок, що гинули під копитами половецьких коней, в татарському полоні (Перв., З щоденника.., 1956, 13); // перен. Те, що віщує кінець існуванню кого-, чого-небудь. Броньові кораблі там на морі - реквієм для піратів морів, тих, що вміють топити та бити лиш беззбройних, та й то не завжди (Сос., І, 1957, 494).
2. Багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного характеру. Своєрідну пісню-реквієм невідомий автор присвятив пам'яті М. Дашкевича - партизана з'єднання Героя Радянського Союзу генерал-майора О. Сабурова (Мист., 4, 1965, 6); Пісня сосон схожа на квиління, на реквієм - вона завжди сумна. Сосни ніби скаржились, ніби просили чогось (Мушк., День.., 1967, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | реквієм | реквієми |
Родовий | реквієму | реквіємів |
Давальний | реквіємові, реквієму | реквіємам |
Знахідний | реквієм | реквієми |
Орудний | реквіємом | реквіємами |
Місцевий | на/у реквіємі | на/у реквіємах |
Кличний | реквієме | реквієми |