рикання
РИКАННЯ, я, с . Дія за знач. рикати і звуки, утворювані цією дією. Часами гарматним розкатом проноситься в тишині розпачливе рикання лева з розбомбленого зоосаду (Бажан, Політ.., 1964, 19); Купець після кожного ковша видавав з свого потужного тіла розмаїті звуки, схожі то на жереб'яче іржання, то на рикання дикого звіра (Загреб., Диво, 1968, 116).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рикання | рикання |
Родовий | рикання | рикань |
Давальний | риканню | риканням |
Знахідний | рикання | рикання |
Орудний | риканням | риканнями |
Місцевий | на/у риканні | на/у риканнях |
Кличний | рикання | рикання |