ровесниця
РОВЕСНИЦЯ, і, ж. Жін. до ровесник. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості (Фр., VI, 1951, 9); Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку, мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї (Гончар, Тронка, 1963, 186); * Образно. Ровесниця його дзвінких пісень - маленька яблунька переживе поета (Мас., Срібна дорога, 1946, 91).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ровесниця | ровесниці |
Родовий | ровесниці | ровесниць |
Давальний | ровесниці | ровесницям |
Знахідний | ровесницю | ровесниць |
Орудний | ровесницею | ровесницями |
Місцевий | на/у ровесниці | на/у ровесницях |
Кличний | ровеснице | ровесниці |