роз'їзний
РОЗ'ЇЗНИЙ, а, е. 1. Признач для поїздки, роз'їзду (у 1 знач.). Прокіп, гупаючи чобітьми, біжить у хату. За хвилю виносить звідти на плечах сідло і, засідлавши свою роз'їзну коняку, мчить у Троянівку (Тют., Вир, 1964, 20); // у знач. ім. роз'їзні, них, мн. Гроші для службових роз'їздів. Пили штовхачі й реготали всю ніч. Живуть вони так місяці, а не дні! Зарплата іде, Добові, Роз'їзні (С. Ол., Вибр., 1959, 238).
2. Який постійно перебуває в поїздках, роз'їздах (у 1 знач.) за родом служби, занять. Я був призначений на посаду роз'їзного кореспондента (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 34); Десь далеко, мабуть, чи не біля переправи, перегукувались королівські роз'їзні дозорці (Кач., II, 1958, 459); // Діяльність якого пов'язана з роз'їздом. Біля гаража стоїть напоготові «Буревісник», роз'їзна ремонтна майстерня (Гончар, І, 1954, 524); Платон поставив машину у дворі комбінату побутового обслуговування і хотів уже йти додому, але його затримав старший ремонтної роз'їзної бригади Митрофан (Зар., На.. світі, 1967, 68).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роз'їзний | роз'їзна | роз'їзне | роз'їзні |
Родовий | роз'їзного | роз'їзної | роз'їзного | роз'їзних |
Давальний | роз'їзному | роз'їзній | роз'їзному | роз'їзним |
Знахідний | роз'їзний, роз'їзного | роз'їзну | роз'їзне | роз'їзні, роз'їзних |
Орудний | роз'їзним | роз'їзною | роз'їзним | роз'їзними |
Місцевий | на/у роз'їзному, роз'їзнім | на/у роз'їзній | на/у роз'їзному, роз'їзнім | на/у роз'їзних |