розбунтуватися
РОЗБУНТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., розм., рідко. Дуже схвилюватися, розтривожитися від чого-небудь; // Зняти бунт (див. бунт1). * Образно. [Любчик:] Ах, зачекайте! (Хапає хліб, розмотує свій рюкзак ). Тут так розбунтувався, так розбунтувався... [Миколаш:] Хто? [Любчик:] Апетит (Баш, П'єси, 1958, 174).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбунтуюся | розбунтуємося |
2 особа | розбунтуєшся | розбунтуєтеся |
3 особа | розбунтується | розбунтуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розбунтувався | розбунтувалися |
Жіночий рід | розбунтувалася | |
Середній рід | розбунтувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбунтуймося | |
2 особа | розбунтуйся | розбунтуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розбунтувавшись |