розголоситися
РОЗГОЛОСИТИСЯ1 див. розголошуватися.
РОЗГОЛОСИТИСЯ2, ошуся, осишся, док., розм. Тужливо розплакатися, розревітися. Ото баба розголосилась, хоч вуха затикай (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розголошуся | розголосимося |
2 особа | розголосишся | розголоситеся |
3 особа | розголоситься | розголосяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розголосився | розголосилися |
Жіночий рід | розголосилася | |
Середній рід | розголосилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розголосімося | |
2 особа | розголосися | розголосіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розголосившись |