розголосниця
РОЗГОЛОСНИЦЯ, і, ж. Жін. до розголосник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розголосниця | розголосниці |
Родовий | розголосниці | розголосниць |
Давальний | розголосниці | розголосницям |
Знахідний | розголосницю | розголосниць |
Орудний | розголосницею | розголосницями |
Місцевий | на/у розголосниці | на/у розголосницях |
Кличний | розголоснице | розголосниці |