розгороджений
РОЗГОРОДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгородити. Хата його стояла розгороджена - ані тину, ні деревини поблизу (Перв., Невигад. життя, 1958, 146); Тини розгороджені, хата обдерта, вся господа нагадує пустку (Собко, П'єси, 1958, 7); Вся площа була розбита на малюсінькі дворики, розгороджені один від одного колючим дротом, натягненим на стовпчики (Сенч., Опов., 1959, 71).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розгороджений | розгороджена | розгороджене | розгороджені |
Родовий | розгородженого | розгородженої | розгородженого | розгороджених |
Давальний | розгородженому | розгородженій | розгородженому | розгородженим |
Знахідний | розгороджений, розгородженого | розгороджену | розгороджене | розгороджені, розгороджених |
Орудний | розгородженим | розгородженою | розгородженим | розгородженими |
Місцевий | на/у розгородженому, розгородженім | на/у розгородженій | на/у розгородженому, розгородженім | на/у розгороджених |