розгрузлий
РОЗГРУЗЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до розгрузнути; // у знач. прикм. Маленьке, сіре, заплакане віконце. Крізь його видко обом - і Андрієві і Маланці, як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (Коцюб., II, 1955, 32); Біг [вітер], поспішав розгрузлими городами, наштрикнувся на гострого сучка. І тепер шаленіє, квилить, плаче між дерев (Мушк., Серце.., 1962, 190).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розгрузлий | розгрузла | розгрузле | розгрузлі |
Родовий | розгрузлого | розгрузлої | розгрузлого | розгрузлих |
Давальний | розгрузлому | розгрузлій | розгрузлому | розгрузлим |
Знахідний | розгрузлий, розгрузлого | розгрузлу | розгрузле | розгрузлі, розгрузлих |
Орудний | розгрузлим | розгрузлою | розгрузлим | розгрузлими |
Місцевий | на/у розгрузлому, розгрузлім | на/у розгрузлій | на/у розгрузлому, розгрузлім | на/у розгрузлих |