розгублюватися
РОЗГУБЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗГУБИТИСЯ, гублюся, губишся; мн. розгубляться; док. 1. Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все або багато чого-небудь). Заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Мирний, І, 1949, 180); Як що буде з пошти, складай, щоб не розгубилося (Коцюб., III, 1956, 319); *Образно. Давно вже вийшли вони з лагідних юнацьких літ у сувору черству мужність. Багато прекрасних людяних поривань розгубилось і позабулось на життєвих дорогах (Довж., І, 1958, 437).
2. тільки док., розм. Розминутися один з одним, згубити один одного. Ускочив [Щур] у гурт, оддихаєть ся, піт витирає. - А я вже думав, що розгубився з своєю Оксаною (Вас., І, 1959, 233); Матвій ласкаво пригорнув жінку. - Розгубилися ми, Маріє, але знайшлися... (Ірчан, II, 1958, 313); Ліда восени збиралась на курси зоотехніків у Київ, і, щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Дмит., Наречена, 1959, 197); // Зникнути, пропасти кудись (про всіх або багатьох). Оглянулась я, а Хаброні десь вже нема; Марти нема, й Мотрі нема, й Хіврі нема; усі чисто десь розгубились (Н.-Лев., III, 1956, 258); А до діда притупали спогади-спогади... Дочка десь і в нього ж отака.. І син.. Так десь і розгубилися (Головко, І, 1957, 210).
3. розм., рідко. Те саме, що розгублювати 1, 4. А я на їх задививсь та з волами розгубивсь (Сл. Гр.); *Образно. Тінь довшала, темнішала; високе дерево наче збігалося докупи, щоб не розгубитися за ніч (Мирний, III, 1954, 260).
4. перен. Втрачати спокій, холоднокровність, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому і т. ін. Іванко завжди розгублювався, коли зустрічався з Роксаною (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 55); Уживав [Начко] найбільших зусиль, щоб бути перед нею вільним, веселим і не розгубитись (Фр., VI, 1951, 241); Побачивши П'ятницю, я спочатку розгубився: показувати йому чайку чи не показувати? (Збан., Мор. чайка, 1959, 70).
5. тільки недок. Пас. до розгублювати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгублююся | розгублюємося |
2 особа | розгублюєшся | розгублюєтеся |
3 особа | розгублюється | розгублюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгублюватимуся | розгублюватимемося |
2 особа | розгублюватимешся | розгублюватиметеся |
3 особа | розгублюватиметься | розгублюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розгублювався | розгублювалися |
Жіночий рід | розгублювалася | |
Середній рід | розгублювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розгублюймося | |
2 особа | розгублюйся | розгублюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розгублюючись | |
Минулий час | розгублювавшись |