розжалуваний
РОЗЖАЛУВАНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до розжалувати. В полку, в якому після помилування служили розжалувані в рядові Дьяконов та Лобатий, звістку про парад було зустрінуто як насмішку (Гончар, II, 1959, 351); Фрузя, розжалувана, того-таки вечора, вийшовши від Кирницького, покинула Борислав і пішла додому (Фр., І, 1955, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розжалуваний | розжалувана | розжалуване | розжалувані |
Родовий | розжалуваного | розжалуваної | розжалуваного | розжалуваних |
Давальний | розжалуваному | розжалуваній | розжалуваному | розжалуваним |
Знахідний | розжалуваний, розжалуваного | розжалувану | розжалуване | розжалувані, розжалуваних |
Орудний | розжалуваним | розжалуваною | розжалуваним | розжалуваними |
Місцевий | на/у розжалуваному, розжалуванім | на/у розжалуваній | на/у розжалуваному, розжалуванім | на/у розжалуваних |