розжаляти
РОЗЖАЛЯТИ, яю, яєш, недок., рідко, РОЗЖАЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. 1. Те саме, що розжалоблювати 1. А коли серед гвалту гидкого І дівоча сльоза забринить, - То вона не розжалить нікого (Стар., Вибр., 1953, 56).
2. Розтривожувати, хвилювати серце, душу і т. ін. Най я довше не думаю, най серця не розжаляю (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжаляю | розжаляємо |
2 особа | розжаляєш | розжаляєте |
3 особа | розжаляє | розжаляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжалятиму | розжалятимемо |
2 особа | розжалятимеш | розжалятимете |
3 особа | розжалятиме | розжалятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розжаляв | розжаляли |
Жіночий рід | розжаляла | |
Середній рід | розжаляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розжаляймо | |
2 особа | розжаляй | розжаляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розжаляючи | |
Минулий час | розжалявши |