розжований
РОЗЖОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розжувати. Груба їжа залишається в шлунку значно довше, ніж добре розжована (Метод. викл. анат.., 1955, 136); // у знач. прикм. Всередині нило щось, і як ковтати слину - гірко так, наче полин розжований (Головко, І, 1957, 124); Широко розставивши ноги, Стрибко бездумними очима дивився на розжовану, всю в довгастих дірочках Меланчину хустку (Жур., Вечір.., 1958, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розжований | розжована | розжоване | розжовані |
Родовий | розжованого | розжованої | розжованого | розжованих |
Давальний | розжованому | розжованій | розжованому | розжованим |
Знахідний | розжований, розжованого | розжовану | розжоване | розжовані, розжованих |
Орудний | розжованим | розжованою | розжованим | розжованими |
Місцевий | на/у розжованому, розжованім | на/у розжованій | на/у розжованому, розжованім | на/у розжованих |