розкаряка
РОЗКАРЯКА, и, ж., розм. 1. Що-небудь незграбно вигнуте, розчепірене. Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте, розчавлюйте упень! (Бажан, І, 1946, 118); Вербовий корч майже не тримався на воді. Але те не злякало Фреда. Він десь роздобув зручного кілка і тепер, навертівши штани й сорочку па голову, мов турок чалму, сміливо всівся в розкаряці (Збан., Курил. о-ви, 1963, 74).
2. Дерево з вигнутим розгалуженням у верхній частині короткого стовбура.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкаряка | розкаряки |
Родовий | розкаряки | розкаряк |
Давальний | розкаряці | розкарякам |
Знахідний | розкаряку | розкаряки |
Орудний | розкарякою | розкаряками |
Місцевий | на/у розкаряці | на/у розкаряках |
Кличний | розкаряко | розкаряки |