розкаюватися
РОЗКАЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗКАЯТИСЯ, аюся, аєшся, док., без додатка, у чому, рідко за що. 1. Визнавати помилковість якого-небудь свого вчинку; шкодувати, усвідомлюючи необачність вчиненого. Савелій [персонаж поеми «Кому на Руси жить хорошо?» Некрасова] розповідає, як живим закопали в землю ненависного управителя. І такими словами розповідає, що відчуваєш: гордиться він цим, а не розкаюється (Талант.., 1958, 88); Чи вистачить сили втримати дамбу проти панцированої навали «Шьонрайху?» Чи не розкаються згодом і Воронцов, і Самієв у своїй упертості? (Гончар, III, 1959, 367).
2. церк. Признаватися в своїх гріхах; сповідатися. - І навіщо таке казати, людина він [отець Симон] набожна і давно розкаявся за свої гріхи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 158).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкаююся | розкаюємося |
2 особа | розкаюєшся | розкаюєтеся |
3 особа | розкаюється | розкаюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкаюватимуся | розкаюватимемося |
2 особа | розкаюватимешся | розкаюватиметеся |
3 особа | розкаюватиметься | розкаюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розкаювався | розкаювалися |
Жіночий рід | розкаювалася | |
Середній рід | розкаювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкаюймося | |
2 особа | розкаюйся | розкаюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розкаюючись | |
Минулий час | розкаювавшись |