розкаяний
РОЗКАЯНИЙ, а, е. Який розкаявся у чому-небудь.
@ Розкаяний грішник: а) (рел.) людина, яка розкаялась у порушеннях релігійних догм; б) людина, яка публічно визнала помилковість своїх вчинків, що йдуть урозріз із пануючою в суспільстві мораллю. Були намагання представити Пушкіна саме як розкаяного грішника. Одним із перших авторів цієї легенди, що поширював її задля добра родини Пушкіна, був.. Василь Андрійович Жуковський (Рильський, X, 1962, 42).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкаяний | розкаяна | розкаяне | розкаяні |
Родовий | розкаяного | розкаяної | розкаяного | розкаяних |
Давальний | розкаяному | розкаяній | розкаяному | розкаяним |
Знахідний | розкаяний, розкаяного | розкаяну | розкаяне | розкаяні, розкаяних |
Орудний | розкаяним | розкаяною | розкаяним | розкаяними |
Місцевий | на/у розкаяному, розкаянім | на/у розкаяній | на/у розкаяному, розкаянім | на/у розкаяних |