розкаяння
РОЗКАЯННЯ, я, с . Почуття жалю з приводу якого-небудь свого помилкового, необачного вчинку. В її очах не було ні сорому, ні розкаяння, а тільки затамована злість, що мала вилитися на його безвинну голову (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 361); Як жаль того, кому вже принесла Ряд зморщок молодість для хмурого чола І, відібравши кращі всі бажання, Саме засмучене розкаяння дала (Лерм., Вибр., перекл. за ред. Рильського, 1951, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розкаяння | розкаяння |
Родовий | розкаяння | розкаянь |
Давальний | розкаянню | розкаянням |
Знахідний | розкаяння | розкаяння |
Орудний | розкаянням | розкаяннями |
Місцевий | на/у розкаянні | на/у розкаяннях |
Кличний | розкаяння | розкаяння |