розквартирування
РОЗКВАРТИРУВАННЯ, я, с . Дія за знач. розквартирувати і розквартируватися. Зупинились край села, недалеко від Дінця. Сопілка наказав зібратися після розквартирування біля обозу (Підс., Віч-на-віч, 1962, 135); У зв'язку з просуванням сарматів до кордонів Римської імперії вздовж берегів Дунаю починається будівництво прикордонних укріплень й розквартирування в них римських гарнізонів (Археол., VIII, 1953, 60).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розквартирування | розквартирування |
Родовий | розквартирування | розквартирувань |
Давальний | розквартируванню | розквартируванням |
Знахідний | розквартирування | розквартирування |
Орудний | розквартируванням | розквартируваннями |
Місцевий | на/у розквартируванні | на/у розквартируваннях |
Кличний | розквартирування | розквартирування |