розквашений
РОЗКВАШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розквасити; // у знач. прикм. Хлопчаки гралися у війну, рубалися.. шаблями.. Прилітали гінці з розквашеними губами і носами, у подертих сорочках, у штанях без помочів і гудзиків (Тют., Вир, 1964, 471).
2. у знач. прикм. Який розквасився, став багнистим, грузьким (про землю, дорогу, шлях і т. ін.). Вони [струмки] дзвенять за темним бором, За горизонтом неозорим, В старих, розквашених полях Собі торують дальній шлях (Шпорта, Вибр., 1958, 333); Хлопці й дівчата несамовито працювали, вгрузаючи по коліна у розквашене болотяне місиво (Хижняк, Килимок, 1961, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розквашений | розквашена | розквашене | розквашені |
Родовий | розквашеного | розквашеної | розквашеного | розквашених |
Давальний | розквашеному | розквашеній | розквашеному | розквашеним |
Знахідний | розквашений, розквашеного | розквашену | розквашене | розквашені, розквашених |
Орудний | розквашеним | розквашеною | розквашеним | розквашеними |
Місцевий | на/у розквашеному, розквашенім | на/у розквашеній | на/у розквашеному, розквашенім | на/у розквашених |