розкислий
РОЗКИСЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до розкиснути. Їхати справді було б і трудно, бо поки б хтось дістав у Буркуті фіру та поки б доїхав у Вижницю, то все одно міг би на вечір спізнитись або приїхати втомленим і розкислим до краю (Л. Укр., V, 1956, 370).
2. у знач. прикм. Який під дією води, вологи або тепла став м'яким, грузьким, перетворився на кисіль, місиво. Перемерзла скотина після тяжкої холодної ночі рвалася до паші, але загрузала в глиняному розкислому грунті (Вол., Самоцвіти, 1952, 156); Вмостившись під брезентом на снарядах, вони їли розкислий, набряклий дощовою водою хліб (Гончар, Людина.., 1960, 102); Однієї ночі потис морозець, і розкисле болото закостеніло (Мак., Вибр., 1956, 588).
3. у знач. прикм., перен., розм. Який унаслідок чого-небудь набув розслабленого стану, став млявим; // Якому не властива зібраність, зосередженість. Межи козаками нудився [Анатоль], чогось шукав, вистежував, то раптом брався до військової роботи й так само раптово покидав - не годен зосередити розкислої уваги (Кач., II, 1958, 360); // Який виражає розслаблений стан, млявість. Запах горілого хліба піднімав в комісара непереборне бажання - розрядити свій маузер в розкислу фізіономію Тіфенбаха, винного в кепській охороні барж (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 190).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкислий | розкисла | розкисле | розкислі |
Родовий | розкислого | розкислої | розкислого | розкислих |
Давальний | розкислому | розкислій | розкислому | розкислим |
Знахідний | розкислий, розкислого | розкислу | розкисле | розкислі, розкислих |
Орудний | розкислим | розкислою | розкислим | розкислими |
Місцевий | на/у розкислому, розкислім | на/у розкислій | на/у розкислому, розкислім | на/у розкислих |