розкований
РОЗКОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкувати. Впали турки. Розковані вже невільники. Галера заворушилась і попливла в лиман (Н.-Лев., III, 1956, 307); Заходять з ним [негром] лінчовані, під поглядами лютими, І ті, що вже розковані, і ті, що куті путами (Мал., Листи.., 1961, 63); //у знач. прикм. Коні рвалися на кручі, І вода із них стікала Голубими дзеркалами До розкованих копит (Мал., II, 1948, 41).
2. у знач. прикм. Який звільнився від кайданів; // перен. Який звільнився від залежності, неволі, рабства. Він поруч сонця стане - Амірані, Розкований, побідний Прометей (Бажан, Вибр., 1940, 181); Із башт озореного Кремля Гримить «Інтернаціонал» Сім'ї розкованих народів (Рильський, II, 1960, 107).
3. у знач. прикм., перен. На якому розтанув сніг, лід (про землю, водну поверхню). Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима, і повіє теплий вітер над розкованим Дніпром (Сос., Щоб сади.., 1947, 101).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкований | розкована | розковане | розковані |
Родовий | розкованого | розкованої | розкованого | розкованих |
Давальний | розкованому | розкованій | розкованому | розкованим |
Знахідний | розкований, розкованого | розковану | розковане | розковані, розкованих |
Орудний | розкованим | розкованою | розкованим | розкованими |
Місцевий | на/у розкованому, розкованім | на/у розкованій | на/у розкованому, розкованім | на/у розкованих |