розколихувати
РОЗКОЛИХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОЛИХАТИ, розколишу, розколишеш і рідко розколихаю, розколихаєш і рідше РОЗКОЛИСАТИ, розколишу, розколишеш і рідко розколисаю, розколисаєш, док., перех. 1. Примушувати сильно колихатися, хитатися і т. ін. Батькова розцяцькована міддю гирлига висіла на гвіздку під хатою, і її розколихував вітер (Гончар, Тронка, 1963, 324); Вітер розколихував прапор (Ю. Янов., І, 1958, 147); Підвода зупинилась, і піп, розколихуючи темінь ряси й камилавки, почав обережно спускатися на землю (Стельмах, II, 1962, 271).
2. перен. Вселяти тривогу, хвилювання. Урочистий похід розколихував вулиці. З-за типів і воріт виглядали сотні очей, вперше в житті дивились на трактори (Цюпа, Назустріч.., 1958, 328); Де така журба і така глибінь взялася, що розколихує безмірну ніч і мале людське серце? (Стельмах, II, 1962, 337); Як дзвони в горах серед тиші, Густимуть наші імена... Їх хвиля місто розколише, їх грім на селах залуна (Олесь, Вибр., 1958, 210); // Виводити із стану замріяності, заціпеніння і т. ін., спонукати до дії. Уговорювала [мати] її, а далі і сварилась на неї, так вже насилу та на превелику силу розколихала її (Кв.-Осн., II, 1956, 38).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розколихую | розколихуємо |
2 особа | розколихуєш | розколихуєте |
3 особа | розколихує | розколихують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розколихуватиму | розколихуватимемо |
2 особа | розколихуватимеш | розколихуватимете |
3 особа | розколихуватиме | розколихуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розколихував | розколихували |
Жіночий рід | розколихувала | |
Середній рід | розколихувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розколихуймо | |
2 особа | розколихуй | розколихуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розколихуючи | |
Минулий час | розколихувавши |