розколошкати
РОЗКОЛОШКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Спонукати кого-небудь до дії. Маша оббігла намети і всіх, навіть найвайлуватіших, розколошкала: - Грати! (Гончар, Маша.., 1959, 87); // Змусити прокинутися від сну; розбудити. Заснув князь перед самим світанком і чи й спав, чи й не спав, а ще й не сіріло, розколошкав усіх челядинців (Загреб., Диво, 1968, 230); // Налякавши, примусити кого-небудь розбігтися у різні боки. - Годі, годі, не треба [пищати]! Чула вже! Ти мені всіх курей розколошкаєш (Донч., VI, 1957, 486).
2. Розпатлати, скуйовдити (волосся).
3. перен. Розгромити в бою, бійці, сутичці; знищити. Розколошкати ворожу колону.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розколошкаю | розколошкаємо |
2 особа | розколошкаєш | розколошкаєте |
3 особа | розколошкає | розколошкають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розколошкав | розколошкали |
Жіночий рід | розколошкала | |
Середній рід | розколошкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розколошкаймо | |
2 особа | розколошкай | розколошкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розколошкавши |