розкрадений
РОЗКРАДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкрасти. [Боб:] Маєте щастя, що той вагон шоколаду восени не був розкрадений у моєму районі (Галан, І, 1960, 364); // розкрадено, безос. присудк. сл. Не було тільки кишенькових [годинників], - ті, певно, розкрадено, і заради них розграбовано, а потім підпалено крамницю (Гжицький, У світ.., 1960, 44); - Не вірте йому, товаришу, - напівблагально, схвильовано говорила вона Обушному. - Хліб поховано, розкрадено, а він обдурює вас (Кир., Вибр., 1960, 315).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкрадений | розкрадена | розкрадене | розкрадені |
Родовий | розкраденого | розкраденої | розкраденого | розкрадених |
Давальний | розкраденому | розкраденій | розкраденому | розкраденим |
Знахідний | розкрадений, розкраденого | розкрадену | розкрадене | розкрадені, розкрадених |
Орудний | розкраденим | розкраденою | розкраденим | розкраденими |
Місцевий | на/у розкраденому, розкраденім | на/у розкраденій | на/у розкраденому, розкраденім | на/у розкрадених |