розкричатися
РОЗКРИЧАТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Почати дуже кричати; підняти крик. А тут, дивись, дитина розкричиться, візьмеш його погодувати... (Мирний, І, 1954, 92); У селі розкричалися півні, Сонце стало якраз на обід! (Шпак, Вибр., 1952, 100); * Образно. Нараз - з усіх боків містечка, як би на даний знак, затріскали рушниці. Заклекотіли, розкричалися кулемети (Ірчан, І, 1958, 296).
2. Почати лаятися, сваритися, говорити з надмірною гарячковістю. Денис розчервонівся, розкричався, совав кулаками.. та блищав злими очима (Н.-Лев., VI, 1966, 352); Всі вони були певні, що Каргат зараз вичитає їм довгу нотацію.. Або просто розкричиться (Шовк., Інженери, 1956, 44).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкричуся | розкричимося |
2 особа | розкричишся | розкричитеся |
3 особа | розкричиться | розкричаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розкричався | розкричалися |
Жіночий рід | розкричалася | |
Середній рід | розкричалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розкричімося | |
2 особа | розкричись | розкричіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розкричавшись |